Як навчити дитину робити правильний вибір

(Рекомендації для батьків від соціального педагога)

Коли діти зіштовхуються з проблемами та труднощами, їх поведінка стає або частиною проблеми, або частиною її вирішення. Уміння робити правильний вибір – навіть за відсутності бажання – вимагає керівництва, інструктажу та практики. Допомагайте дитині розвивати психологічну стійкість, необхідну для управління своєю поведінкою навіть у тих випадках, коли вона засмучена або зіштовхується з важкими обставинами. Поведінка дитини, а також її думки й емоції часто повністю залежать від обставин. Дитина, яка добре впоралась із контрольною роботою з математики, думає: «Я розумний хлопець» і весь день пишається собою. Увечері того ж дня вона з радістю виконує прохання матері зробити домашню роботу, бо відчуває себе чудово. Але якщо та ж дитина наступного дня отримує незадовільну оцінку, то може подумати: «Який же я невдаха», цілий день бути в поганому настрої й жаліти себе. Коли ввечері мати нагадає дитині, що прийшов час робити домашню роботу, вона може сперечатись або скаржитись, бо відчуває себе огидно. Дуже важливо вчити дітей того, що навіть коли їм погано чи в них неприємності, навіть коли обставини, здавалось би, не на їхню користь або не дають можливості спокійно подумати, вони все одно можуть зробити правильний вибір. Спочатку для оволодіння цією навичкою потрібні велика підтримка й навчання дорослих. Але кінцева мета дитини повинна полягати в умінні керувати своєю поведінкою так, щоб робити правильний вибір навіть тоді, коли батьків немає поруч.

Зосередьтесь на причинах і наслідках. Діти повинні знати, що їхня поведінка призводить до наслідків певного роду. Важливо показати, що вибір, який вони роблять, впливає на їхні почуття та почуття інших людей. Учіть дитину емпатії, співчуття, заохочуйте звертати увагу на те, як її поведінка впливає на інших людей. Наприклад, якщо вона хоче піти з футбольної команди, її вибір вплине на всіх її членів і команду в цілому. Або ж, якщо вона не хоче запрошувати когось на свій день народження, це може вразити почуття цієї людини. Крім того, обговорюйте те, як поведінка дитини впливає на її власний настрій. Наприклад, якщо вона вибирає варіант сидіти й дивитись телевізор цілий день, то може відчути нудьгу. Але якщо вона виходить на вулицю, щоби пограти із другом, то може відчути наснагу, радість і приплив енергії. Або якщо вона б’є свого друга в момент образи чи обурення, то через певний час може відчути себе погано, тому що зробила боляче іншій людині. Поговоріть з дитиною про те, як важливо знаходити здорові способи управління власними емоціями. Вселяйте впевненість, яка спонукає до вирішування проблем.

Вибір дітьми способу реагування на повсякденні проблеми надзвичайно впливає на їхній життєвий досвід у цілому. Навіть коли дітям демонструють потенційно вдалі рішення, багато з них уважають, що ці рішення не допоможуть, не спрацюють. Їх негативні думки заважають їм навіть спробувати. Занадто часто діти уникають вирішення проблем, переконуючи себе в тому, що вони не здатні зробити що-небудь чи що це буде занадто незручно. Шестирічна дитина не наважується спитати у групи дітей, чи можна пограти з ними, і просто відходить убік. Тринадцятирічний підліток відмовляється робити домашню роботу, бо не знає, як до неї підступитись та боїться звернутись по допомогу. Сприяйте тому, щоб дитина замислювалась над тим, чи вирішить її поведінка проблему, чи допоможе її уникнути чи лише посилить її. Дітей необхідно навчати спеціальних навичок вирішення проблем, щоб у них були інструменти, необхідні для ефективного підходу. З кожною проблемою, яку вони успішно вирішують, вони набувають упевненість у собі та своїх здібностях.

Заохочуйте наполегливість. Зазвичай діти швидко відмовляються докладати зусилля, якщо їх перша спроба не була успішною. Чи то не взяли в баскетбольну команду, чи не пройшов з першого разу тест – діти часто відступають передчасно. Вони схильні робити поспішні висновки й називати себе «слабаками» або «невдахами». До того ж діти намагаються приховувати свої помилки або маскувати їх, тому що бояться, адже «помилки – це погано». Поясніть дитині, що робити помилки – це нормально. Помилки можуть стати одним із кращих інструментів навчання, але за умови, якщо діти готові брати на себе відповідальність і робити чергову спробу. Хваліть дитину за зусилля незалежно від результату. Замість того щоби хвалити її за хорошу оцінку за контрольну роботу або за гол у футбольному матчі, хваліть її за працьовитість і наполегливість. Позитивне підкріплення, що підкреслює її готовність продовжувати спроби, спонукатиме її до відновлення після допущених помилок.